Чечелівський район. КЗО "НВК №102" ДМР

 

Сторінка психолога

 

 

Найкращий спосіб зробити дітей хорошими - це зробити їх щасливими.

 

Практичний психолог: Масалова Тетяна Іванівна

 

Життєве кредо: Ніколи не зупинятися на досягнутому,

                              бо життя – це рух. Потрібно завжди йти вперед!

 

Професійне кредо: Кожна людина унікальна, неповторна.

                                     Ми прийшли на цю планету для того,

                                     щоб виразити себе,а не для того,

                                     щоб стати схожим на когось.

 

Проблемна тема: «Розвиток толерантної особистості як основа формування гармонійного індивіда»

 

 

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу,

форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті,

те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на

основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

 

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА ЗАКЛАДУ

- сприяє формуванню особистісних якостей, розвитку психічних процесів учнів школи;

- проводить психодіагностику та корекційно-розвивальну роботу серед школярів, батьків, педагогів;

- допомагає в створенні комфортного психологічного клімату для здійснення освітньо-виховного процесу

Психолог нашої школи проводить консультації для дітей та батьків у вирішенні питань:

1. Підвищення рівня розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання, пам’ять, уява, мислення, увага).

2. Вивчення та формування особистісних якостей, ціннісних орієнтирів, розвиток обдарованості дитини, підвищення самооцінки.

3. Розвиток комунікативних та організаторських (лідерських) здібностей учнів.

4. Допомога у професійному самовизначеності старшокласників.

5. Профілактика та корекція поведінкових порушень в учнів.

6. Просвітницька робота серед учнів, батьків по формуванню навичок здорового способу життя.

Завдання практичного психолога ґрунтуються на основі посадових обов’язків психолога школи та вимог навчального закладу:

  • Сприяти всебічному розвитку психіки особистості школярів молодшого, середнього та старшого шкільного віку.
  • Визначення рівня розвитку пізнавальних процесів пам’яті, уваги, уяви, мислення, сприйняття.
  • Активізація прояву пізнавальної сфери учнів.
  • Діагностика та корекція девіантних проявів поведінки важковиховуваних учнів.
  • Психологічний супровід учнів 1-их, 5-их класів в процесі їх адаптації до навчання.
  • Психологічна допомога учням у їх професійному самовизначенню.
  • Корекція прояву дезадаптивних явищ серед учнів, що навчаються у системі профільного навчання.
  • Виявлення учнів із затримкою психічного розвитку та психологічна допомога цим учням.
  • Формування взаємної емпатії, поваги з метою згуртованості класного та педагогічного колективів.
  • Аналіз сімейного виховання учнів і його впливу на поведінку та навчальну мотивацію.
  • Формування взаємної стратегії поведінки між батьками та школою під час навчання і виховання учнів.
  •  

Вище зазначенні завдання реалізовуються такими напрямками роботи як:

  • діагностична робота;
  • корекційно-розвивальні заняття;
  • психологічні тренінги;
  • психологічні консультації;
  • просвітництво;
  • участь у роботі батьківських зборів;
  • відвідування та аналіз уроків.

Слід відмітити, що успішність вирішення важливих проблем навчально-виховного процесу, пов’язаних із недисциплінованістю, важковиховуваністю, неуспішністю, невстиганням, дезадаптацією учнів, залежить від єдності зусиль 4-ох сторін:

  • вчитель;
  • учень;
  • психолог;
  • батьки.

 

 

 

 

Психолог - друг і порадник, чи ...?


У кожному навчальному закладі нашого міста є посада практичного психолога. Багатьом здається, що бути психологом дуже легко, у інших виникає питання: для чого вони взагалі потрібні в школах. Одні думають, що якщо звернутися до психолога, то це значить визнати себе чи свою дитину психічно нездоровою. Інші, навпаки, з задоволенням ідуть до психолога з надією, що той «зробить що-небудь» і швидко справиться з проблемою. А як же насправді? Психолог, психіатр – спільний корінь «психо» об’єднує ці слова і викликає занепокоєння в душах багатьох людей. Отже,
Психіатр– це спеціаліст, що займається безпосередньо психічними захворюваннями, лікар, який працює з патологіями. Він може ставити діагноз і назначати медикаментозне лікування. Психолог такого права не має.

Психолог– це не лікар. Він володіє такими основними методами як консультування та тренінги (саме на них як дорослі, так і діти оволодівають основними навичками, вчаться розуміти причину проблеми та складних ситуацій і виходити з них).

Специфіка роботи практичного психолога полягає в тому, що вимірюється не кількісними показниками (скільки дітей обстежено, зі скількома проведена індивідуальна робота тощо), а якісними – тобто ті перетворення, які відбуваються в людині під впливом діяльності психолога.
Діяльність психолога досить різноманітна, адже він має справу не тільки з дітьми різного віку, а і з їх батьками, що мають різний статус, освіту тощо та педагогічними працівниками. Причому кожна людина з якою працює психолог індивідуальна, унікальна, володіє тільки їй властивими рисами і якостями особистості.
Перша зустріч дитини і її батьків з психологом відбувається з перших днів перебування дитини в школі. Зміна звичайної, домашньої обстановки на шкільні стіни – це досить сильний стрес для дитини. Тому завдання батьків, вчителів та психолога створити всі умови для того, щоб процес адаптації пройшов якомога легше для дитини. З цією метою практичним психологом проводяться консультації для батьків дитини та її вчителів. А будь-яка консультація включає в себе і діагностику. Для вивчення рівня адаптації дитини до школи психологом підбираються різні методи вивчення особистості дитини. Тоді в залежності від результатів надаються рекомендації батькам та вчителям щодо обстежуваної дитини. А з дитиною проводяться різні ігри та вправи, що сприяють швидкому входженню її в дитячий колектив і знижують рівень її тривожності.

 

Проте на цьому робота психолога з дітьми не зупиняється, адже протягом всього життя людина розвивається і на неї діють певні чинники, які так чи інакше її змінюють. Тому в кожній віковій групі проводяться корекційно -розвивальні заняття. Такі заняття проходять в теплій, дружній атмосфері і мають на меті викликати у дитини позитивні почуття та емоції, розвивати психічні процеси (пам’ять, мислення, увагу, уяву, мовлення тощо), формувати такі риси характеру як любов до ближнього, повагу до старшого, терпимість, вміння пробачати, розвивати навички ефективного спілкування як з однолітками так і з дорослими тощо. Основний вид діяльності в цьому віці – гра, тому всі заняття проходять в ігровій формі. Така форма проведення є досить ефективна і цікава дітям.

 

 

 

 

 

Шановні батьки, діти яких збираються іти у 1-й клас, наступна інформація для вас



       Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у її житті.
Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки.
Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання. Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками.
Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню , школі, шкільним справам.
Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.
У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?
Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника.
Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.
Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.
Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:
фізіологічна готовність;
інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
емоційно-вольова готовність;
соціальна готовність;
мотиваційна готовність.
  Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.
Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.
Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання.
На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»).
Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.
Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

 

Батькам п'ятикласників

   

У п’ятому класі починається новий період у житті  дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи. Вимоги до навчання змінюються, з'являються нові шкільні предмети.

     

П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчання, це і новий етап у розвитку особистості.

   

Поступово змінюється основна діяльність. Головним у житті дитини спілкування, якому діти у цей період присвячують більшість свого вільного часу. Навчання поступово відходить на другий план. Але у п’ятому класі інтерес до навчання зберігається майже у всіх дітей. Тому цей час найкращій для того, щоб навчити дитину вчитися! Для цього необхідно показати дитині, як правильно розподіляти час, відведений на виконання домашніх завдань, навчити виділяти головне під час читання.

 

У п’ятому класі дитина дуже емоційна,  навіть у ставленні до навчальних предметів. Діти із задоволенням беруться за все, що їм до вподоби. Але, зустрівшись з першими труднощами, швидко втрачають зацікавлення у предметі. Емоційність п’ятикласників така висока, що навіть добрі емоції можуть викликати негативну дію.

     

П’ятикласники дуже активні, багато хочуть зробити, але мало що вміють. Тому необхідно підтримувати їх ініціативність, допомагати у справах.

     

Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоров’я, негайно повідомте про це класного керівника.

     

Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які будуть виникати у процесі навчання.

     

Якщо ваша дитина чимось ображена, то зʼясуйте у чому справа. Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми. Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви можете адекватно сприйняти події, що сталися.

     

Пам’ятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розв’язувати конфліктні ситуації самостійно.

   

Часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов. Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя. Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!

     

Чому діти не хочуть вчитися? Більшість батьків вважають, що в основі відмови  дитини готувати уроки лежить звичайна лінь. Але та ж сама «ледача» дитина годинами щось майструє або читає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпить пиріжки. Виходить справа не в природній ліні!

А в чому ж?

     1. У панічному страху невдачі. Страх на стільки сильний, що він заважає дитині зосередитися. При чому дитина на відміну від дорослого далеко не завжди усвідомлює те, що з нею відбувається: від цього розгублюється ще більше. Тому слід запастися терпінням і допомагати синові або дочці готувати уроки. Навіть якщо, на вашу думку, вони цілком здатні робити їх самостійно.

   2. В об’єктивних труднощах. Якщо ваша дитина постійно ухиляється, наприклад, від занять з математики, не поспішайте навішувати на неї ярлик патологічного ледаря. Можливо, їй не дається логічне мислення. У цьому випадку, після того як труднощі залишилися позаду, вона зазвичай перестає ухилятися від уроків.

  3. У бажанні привернути до себе увагу. Таким дітям не вистачає батьківського тепла. Вони відчувають себе самотніми і розуміють, що шкільна неуспішність – це мало не єдиний спосіб викликати неспокій дорослих.

   

Погрози і покарання у цьому випадку неефективні. Адже по суті виходить, що дитину карають за її жадання любові. Тому перш за все батьки повинні оточити дитину теплом і турботою.

   

Як допомогти дитині у навчанні? Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

   

Перша причина – це нові вчителі, нові предмети. Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період, пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

     

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

     

Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

 

 

 

Рекомендації при підготовці до ДПА


Здобувачам та здобувачкам освіти 4-9-х класів!
Незабаром ДПА!



Мета кожного учня – скласти іспит якнайкраще. А оцінка залежить від двох різних чинників: знань і вміння поводитися на іспиті. Ось деякі поради психолога:

1. Майте вигляд впевненої у собі людини.

2. Спрямуйте розмову в потрібне русло.

3. Не втрачайте самовладання, якщо не знаєте відповіді на запитання.

4. Ведіть із вчителем діалог.

5. Змінюйте перебіг думок, перебудовуйте розмову у сприятливому напрямі.

6. Вдягніться на іспит охайно.

7. Говоріть неголосно, але чітко й упевнено, усміхайтеся.

8. Налаштуйтеся на неодмінний успіх, особливо на першому іспиті.

9. Продумайте поведінку і стиль розмови з вчителем.

10. Будьте спокійні й зосереджені на змісті відповіді.

11. Забудьте про образи на вчителів, батьків, узагалі відстороніться від усього непотрібного.


12. Заспокойте себе тим, що завтра буде день без іспиту, тому сьогодні слід показати себе якнайкраще.


 

 

 

 

 


1
2
3
4